 "І по латині, як Пилат, говорить...",一 сумно подумав Іван. Тут одне слово змусило його здригнутися, і це було слово "шизофренія" 一 на жаль, уже вчора вимовлене проклятим іноземцем на Патріарших ставках, а сьогодні повторив тут професор Стравінський.

"І знав це ж!" 一 тривожно подумав Іван.

Головний, мабуть, поставив собі за правило погоджуватися з усім і радіти всьому, що б не говорили йому навколишні, і виражати це словами «Чудово, чудово ...».

一 Чудово! 一 сказав Стравінський, повертаючи комусь листа, і звернувся до Івана: 一 Ви поет?

一 Поет, 一 похмуро відповів Іван і вперше раптом відчув якусь незрозумілу відразу до поезії, і щойно згадавши свої власні вірші, які здалися чомусь неприємними.

Морщачи обличчя, він, своєю чергою, спитав у Стравінського:
一 Ви професор?

На це Стравінський попереджувально-ввічливо нахилив голову.

一 І ви тут головний? 一 продовжував Іван.
