Левій з ненавистю поглянув на Пилата і посміхнувся досить недоброю посмішкою, що обличчя його спотворилось зовсім.

— Все хочете відібрати? Й останнє, що маю? —запитав він.
— Я не сказав тобі — віддай, — відповів Пилат, — я сказав — покажи.

Левій  пошукав за пазухою і вийняв сувій пергаменту. Пилат узяв його, розвернув, розстелив його між вогнями і, прищурившись, почав вивчати малозрозумілі чорнильні знаки. Важко було зрозуміти ці криві рядки, і Пилат щурився і нахилявся до самого пергаменту, водив пальцем по рядках. Йому вдалося все-таки розібрати, що записане презентує недоладний ланцюжок якихось висловів, якихось дат, господарських нотаток і поетичних відривків. Дещо Пилат прочитав: "Смерті немає... Вчора ми їли солодкі весняні баккуроти..."

Гримасуючи від напруги, Пилат щурився, читав: "Ми побачимо чисту річку води життя... Людство буде дивитись на сонце через прозорий кристал..."
