— Ну, а ти як? На платню, чи що? — запитав він.

— Яке за платню! За порятунок душі їздимо, світ послав...

— Так задарма і їздиш?

— А хто ж буде платити? Не з власного полювання їжу, світ послав, але ж світ за мене і хліб прибере, і жито посіє, і повинності справить ... Стало бути, не задурно!

— А живеш чим?

— Христа ради.

— Мерінок-то у тебе мирський?

— Мирський ...

— Та-ак, братику ти мій ... Покурить в тебе немає?

— Не палю, хлопче.

— А якщо у тебе кінь здохне, що тоді робити станеш? На чому поїдеш?

— Навіщо йому дохнути? Не треба вмирати...

— Ну, а якщо ... розбійники на тебе нападуть?

І балакучий Кузьма запитав ще: куди подінуться гроші і кінь, якщо сам Єфрем помре? Куди народ буде класти монету, якщо чашка раптом виявиться повною? що, якщо у чашки дно провалиться, і т. п. А Єфрем, не встигаючи відповідати, тільки віддувався і здивовано поглядав на свого супутника.
